logoЗапитання юристові он-лайнlogo

Опитування

Які трудові права педагогів, на Вашу думку, найчастіше порушуються?

Працевлаштування
Оплата праці
Відпустки
Соціальні гарантії
Порядок звільнення

Школярі, готуйтесь до реформ

На українські школи насуваються реформи, втілені у законопроекті «Про освіту». Проект закону і справді змінює дуже багато: по-перше, діти будуть вчитися 12 років, по-друге, серйозно зміниться структура освіти, яка поділиться на початкову, базову і профільну. Останні три роки профільної освіти старшокласники самотужки зможуть обирати свій профільний напрям. Зміни і справді досить ґрунтовні й стосуватимуться не лише тих першачків, які переступлять поріг школи в 2018 році, а й теперішніх учнів. Заплановано, що сьогоднішні семикласники вже здобуватимуть профільну освіту.
 Один підручник на всі предмети

   Перш за все, найбільше змін заповідається саме в початковій школі. Після реформи, два початкові класи (а може, й частково третій і четвертий) навчатимуться за інтегрованими програмами. Все відбуватиметься у формі гри і діалогів, під час яких учням доноситимуть потрібну інформацію.

   «Швидше за все, перші два роки навчання (1-2 клас) будуть не предметними (за винятком, можливо, уроків іноземної мови,  фізкультури), а матимуть характер інтегрованих занять, — коментує Марія Барна, завідувач кафедри педагогіки Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (ЛОІППО), кандидат педагогічних наук, доцент. — Тобто не буде окремих уроків математики чи природознавства, а лише «навчальний день», в межах якого діти вчаться рахувати, писати чи вивчають букви. Скажімо, вчитель спілкується з учнями про їхніх улюблених тварин. І розмовляючи, скажімо, про котика, дітей одночасно вчать рахувати (скільки в котика лапок) чи вчать букв (як написати слово «кіт»). В такій навчальній програмі нема окремих підручників із різних предметів, є лише один-єдиний підручник, в якому всі дисципліни пов’язані між собою».

   У сусідній Польщі початкова освіта становить шість років, три з яких повністю відведені інтегративному навчанню. І спеціалісти львівського інституту вже робили спроби залучити наших вчителів до проведення таких навчань. «Кілька років тому ми навчали наших педагогів проводити такі інтегровані уроки. І ті педагоги, які пробували вести такі уроки, переконують, що дітям вони дуже подобаються. Проте для більшості вчителів виявилось дуже важко відійти від завченого розкладу заняття, — каже пані Барна. — Тож реформа має передбачати перенавчання педагогів. Все це — непросто, але боятися і противитися необхідності змінювати себе вчителям не варто. Вчитель залишається вчителем, допоки навчається сам. Важливий нюанс: попервах педагогам треба роздати сценарії інтегрованих занять, поки вони самі не вироблять свій метод роботи».
   
Ще одним плюсом такого підходу, на думку експерта, є те, що на уроках більше не буде суворих правил та «муштрування». За словами пані Барни, стрес від такого навчання стає все помітніший в українських школах.

Головне — вчасно

   Заразом зі зміною структури освіти, педагоги очікують і на зміни навчальних програм. Аби вчасно розпочати перший «реформований» начальний рік у 2018 році, програми для нього мали б бути готові вже у березні 2016. Адже за словами спеціалістів, програми ще треба затвердити, обговорити в широкому колі професіоналів, удосконалити, «грифувати», провести тендери на видавництво підручників, закупити їх та роздати по школах. Про приклад того, чим може обернутися таке «зволікання», добре знають учні, вчителі та батьки теперішніх     4-х та 7-х класів, які взагалі не мають підручників.  
   «Оскільки у 2015-2016 навчальному році на навчання за новими програмами перейшли учні 4-х і 7-х класів, то вони мусили б до 1 вересня 2015 року отримати безкоштовні нові підручники, — пояснює пані Барна. — З боку МОН України з цього приводу було багато красномовних заяв про Новий конкурс підручників, але маємо те, що маємо: станом на 15 листопада 2015 року жоден навчальний заклад України не отримав обіцяних чиновниками МОНу, Президентом та урядом безкоштовних підручників. Вчителі виходять із ситуації, хто як вміє і хто як може. Що очікувати? Напевно, нічого втішного. Якщо видавництва встигнуть до 15 грудня 2015 року освоїти хоча  б третину коштів на виконання державного замовлення з друку підручників, то очевидно, що третина учнів 4-х і 7-х класів всієї України, може, їх і отримає до Нового 2016 року! А решта? Як не мали, так і не будуть їх мати! Хтось опиниться в числі тих, хто отримає, а хто не отримає, залежатиме від тих чиновників, у чиїх руках буде право: «дам — не дам». 

   В світлі гострої нестачі підручників, з’явилась інформація: Інститут модернізації освіти, який, власне, і відповідає за закупівлю підручників, найбільше замовлення зробив на придбання посібників із… трудового навчання.
 
  «Реформа освіти, на мою думку, зможе відбутися лише тоді, коли позитивних  змін зазнають усі її сторони, — пояснює завідувач кафедри педагогіки ЛОІППО. — Структура освіти та її зміст настільки тісно взаємопов’язані, що розділяти їх не можна. Тому всі, напевно, розуміють, що структура «4 класи (початкова) + 5 (базова середня чи основна середня) + 3 (профільна)» «потягне» за собою необхідність розробки і нової Концепції освіти, Державних стандартів, навчальних планів і програм, підручників, навчально-методичного забезпечення. І, перш за все, тому, що  навчальні програми заплановано «розвантажити». І зробити це по-справжньому, а не провести лише «косметичні» зміни, як це робилося раніше, бодай би і цього року».

Недолугі програми

   Наприклад, із деяких предметів так «понаскорочували» програми, що учні першого класу на уроках природознавства повинні продемонструвати вміння робити проекти з 10 передбачених програмою тем! Розробники таких змін, напевно, забули, що у першому класі навчаються діти шести років, які не вміють читати, писати, а не те що аналізувати, працювати з додатковою інформацією чи робити узагальнення! 

   Серед запропонованих тем для проектів, згідно зі змінами 2015 року є: «З чого виробляють папір?», «Як економно використовувати воду в повсякденному житті?», «Звідки береться олія?»… Вони, за словами спеціаліста, звучать захопливо і цікаво, але проектні технології вимагають особливої подачі, тобто презентації. То ж, скоріш за все, працювати над цими проектами будуть батьки. 

   В попередній програмі, 2011 року, міні-проекти були внесені в уроки природознавства вперше, проте тоді педагоги поставилися до них позитивно, адже дітей і справді треба привчати мислити креативно. «Проте таких проектів було всього два, а отже їх можна було поставити в навчальні плани в кінці кожного семестру, тобто тоді, коли учні вже чогось навчились, — пояснює Марія Барна. — Тепер проектів передбачено аж 10! Практично на кожен місяць навчального року».

   Неоднозначно сприймають спеціалісти і сучасні підходи до побудови програми з вивчення української мови. Марія Барна наводить приклад недосконалості наявних підходів, спираючись на державну підсумкову атестацію в 4 класі (в 2015). Річ у тім, що ДПА з української мови передбачає два варіанти виконання завдань: диктант і творчі завдання, або списування тексту і творчі завдання. «І ті педагоги, з якими ми розмовляли, сказали, що обиратимуть диктант, — говорить Марія Барна. — Ми здивувались, адже диктант написати важче. Проте вчителі переконують, що списуючи тексти, діти роблять значно більше помилок. Це, як на мене, свідчить про те, що наявні підходи у вивченні української мови не є найкращими».

Школа — на місцеві бюджети

   Згідно з майбутньою реформою, громади утримуватимуть школи із власної кишені, а отже, оптимізація (фактично скорочення) закладів освіти майже неминуча. Виявляється, що на теренах Львівщини є аж 78 шкіл, де в усіх початкових класах загалом навчається менше як 10 учнів у класі, а є й такі, де один-двоє. Такі школи є практично в кожному районі області. Таких же шкіл, де вчаться від 10 до 19 учнів, є 101, а від 20 до 49 учнів — 60.

   «Оптимізувати навчальні заклади, напевно, треба, адже дуже дорого обходиться  утримання шкіл з низькою наповнюваністю учнів, — каже Марія Барна. — Оскільки нині утримання, переважно, «лежить на плечах» держави, то нас ніби це не дуже хвилює. А якщо утримання певного типу шкіл у рамках адміністративної реформи «ляже на плечі» громади? То чи не буде змушена громада добре рахувати гроші, щоб схвалити рішення, чи треба зберігати базову школу без належної  матеріально-технічної  бази, де вчаться кілька десятків учнів, чи краще організувати їх підвезення до добре обладнаної школи, з фаховими вчителями? Щодо початкових шкіл, то я прихильниця того, щоб вони збереглися у кожному населеному пункті, де є хоч один  учень віком 6 — 9 років! Інша справа — організація навчального процесу у таких початкових школах. Тут варто було б скористатися європейським досвідом спільного навчання дітей різновікових груп за індивідуальними програмами». 

Христина ІНЖУВАТОВА